КИЇВ. 14 листопада. УНН. Цукровий діабет вже давно віднесли до трійки таких, що найчастіше призводять до інвалідизації населення й смерті. За даними ВООЗ, хвороба збільшує смертність в 2-3 рази й суттєво скорочує тривалість життя. При цьому кількість хворих щорічно збільшується в усіх країнах на 5-7%, а кожні 12-15 років подвоюється. Такі показники змушують лікарів казати про неінфекційну епідемію щодо діабету. Сучасні медичні препарати дозволяють уникнути багатьох ускладнень хвороби і забезпечити людям із таким діагнозом повноцінне життя. Однак хвороба потребує суттєвого перегляду звичок, суворого дотримання здорового образу життя і постійного прийому препаратів. І якщо хворі на цукровий діабет в розвинутих країнах можуть розраховувати на забезпечення вартісними апаратами контролю й якісними ліками, то в Україні люди з цукровим діабетом не завжди можуть безкоштовно отримати навіть життєво необхідний інсулін. Крім того, навіть досвідчені "діабетики" в країні часто не знають елементарних речей, які стосуються хвороби, тому не можуть уникнути серйозних ускладнень, які вона викликає, пише УНН.
Мільйони невиявлених хворих
За даними МОЗ, в Україні налічується близько 1,3 млн хворих на цукровий діабет, з них близько 200 тисяч хворих потребують щоденного прийому інсуліну. Тільки минулого року такий діагноз вперше в житті почули майже 104 тисяч українців. Кількість випадків зростає з року в рік, однак, зізнаються в Центрі громадського здоров'я, на сьогоднішній день майже в половини хворих цукровий діабет не діагностований. Особливо це стосується людей, які страждають на діабет 2 типу – саме такий різновид хвороби вважають набутим. Як зазначають в Громадському центрі здоров'я (ГЦЗ), він може роками бути недіагностованим та розвиватись з ускладненнями, оскільки люди просто не звертаються до лікаря. Діабет 1 типу найчастіше діагностують в дитячому або підлітковому віці. Такі випадки діагностують майже у 100% хворих, оскільки вони мають яскраву специфічну клінічну картину. Втім, за словами головного наукового співробітника Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України Володимира Паньківа, результати епідеміологічного дослідження в м. Дніпрі показали, що 8,3% населення віком від 20 до 65 років мають цукровий діабет, однак більшість з них не підозрює про наявність в себе такої проблеми. Лікар переконаний, що офіційні дані щодо 1,3 млн хворих на цукровий діабет відрізняються від реальної картини принаймні втричі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Психічні хвороби, діабет: як глобальне потепління повільно вбиває людство
Проблеми з інсуліном
Діагноз "діабет" 4 роки тому повністю перевернув життя 30-літньої Наталі. Відчувши легке нездужання – з'явились набряки, слабкість, - вона запідозрила в себе проблеми з нирками і вирішила здати звичайний аналіз крові. Однак не встигла доїхати до роботи, як їй зателефонували з лабораторії і сказали одразу ж повертатися в лікарню… При цьому, згадує Наталя, ніхто з лікарів не намагався бути толерантним і якось пом’якшити їй сприйняття і розуміння такого серйозного діагнозу.
"Мені сказали: ти дуже сильно хвора, негайно повертайся, інакше в тебе буде кома. Приблизно так це прозвучало в той момент", - пригадує Наталя.
Залякування лікарів посилило і перше знайомство з інформацією про хворобу. За її словами, в нашій країні діабет й прийом інсуліну ще й досі тісно пов'язують зі страшними ускладненнями, втратою зору, ампутаціями кінцівок і передчасною смертю. Насправді ж наука сягнула далеко вперед – сучасні препарати цілком безпечні, тож за умови вчасного прийому необхідної дози і дотримання дієти такі страшні патології у хворих на діабет не виникають. Для того, щоб зрозуміти це, Наталі довелося добряче походити по всіх можливих лікарях. Саме під час цих походів вона отримала й першу найціннішу пораду – будь-що добитися призначення імпортного інсуліну, який не викликає побічних ефектів, на відміну від вітчизняного. Втім, за її словами, дуже часто наші лікарі призначають саме вітчизняні препарати – імпортний можна отримати за умови, якщо на український виникає алергічна реакція. У випадку Наталі вдалося "домовитися", однак під час проходження медичних процедур бачила однолітків, які всього за рік прийому українського інсуліну мали вже й суттєве погіршення зору, й проблеми із внутрішніми органами.
Однак навіть такий інсулін часто буває недоступним для багатьох хворих.
“Ми отримуємо багато повідомлень з областей, що кошти та медична субвенція закінчилися, тож хворі не отримують інсуліну в аптечних установах. … потрібно мільярд 350 мільйонів, щоб стовідсотково забезпечити інсуліном усіх пацієнтів. Минулого року виділили всього 710 млн грн. Тому кошти закінчилися”, - повідомила президент Міжнародної діабетичної асоціації України Людмила Петренко.
Наразі гроші перерозподілили, й пацієнти вже забезпечені препаратом, однак кілька місяців, як зізнавалися самі хворі, вони змушені ули купувати його за власний рахунок й часто… економили препарат – наприклад, вводили меншу дозу, що дуже негативно впливає на здоров'я. За словами Людмили Петренко, проблеми з фінансуванням інсуліну в країні виникають протягом 26 років. Володимир Паньків додає, що хворі на ЦД 2-го типу потребують постійного прийому антидіабетичних препаратів у вигляді таблеток. Однак рекомендовані міжнародними протоколами ліки взагалі відсутні в списку реімбурсації, у той же час деякі препарати в рамках цієї програми "не зовсім відповідають сучасному рівню надання медичної допомоги у світі".
Недоступне лікування
Наталі як киянці пощастило отримувати препарат безкоштовно. Однак це далеко не все, що потребують хворі на цукровий діабет. За її словами, хвороба потребує постійного контролю рівня цукру. Для цього діабетику треба мати глюкометр і мінімум 50 штук тест-смужок на місяць, які коштують від 280 грн і вище, а також витратні матеріали. В цілому – близько тисячі гривень на 30 днів. Такі препарати видають безкоштовно в Україні тільки дітям до 18 років, більшості дорослих хворих доводиться просто економити і не так часто заміряти рівень цукру в крові. Втім у розвинутих країнах, за її словами, вже давно використовують сенсорні замінники рівня цукру – дексометри. Вони зручно кріпляться на тіло, заміряють рівень цукру безліч разів на день і відправляють дані на телефон – щоб хворий бачив свою динаміку. У критичних випадках апарат відправить сигнал тривоги, щоб попередити про небезпеку. На Заході хворі отримують такий апарат по страховці й навіть не здогадуються про його ринкову вартість – в Україні він коштує приблизно 550 доларів і, звичайно, що більшість українців із ЦД можуть про нього лише мріяти.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Аптеки граються зі здоров'ям українців шляхом бездумного відпуску ліків - експерт
Крім того, за словами Наталі, щороку люди з діабетом мають проходити планову діагностику і лікування в стаціонарі. В державній клініці, яку обрала собі дівчина, така госпіталізація коштує їй 1500 грн – офіційний платіж в касу. Ще 1800 гривень цього року вона витратила на препарати, яких не було в лікарні. За її словами, з року в рік ситуація із забезпеченням лікарень в Україні міняється – були випадки, коли їй доводилося купувати навіть шприці й системи для крапельниць, на цей раз вона змогла отримати 1 з 4 призначених препаратів безкоштовно. Однак її випадок відносно легкий – вона не має ускладнень хвороби, добре себе почуває, тому, в основному, їй призначають лише вітаміни і підтримуючі ліки. Від пацієнтів, які разом з нею проходили курс лікування, Наталя чула суми і в 5, і у 8 тисяч гривень. Лікар Паньків також зізнається, що не дивлячись на наявність в Україні досвідчених лікарів і сучасних протоколів, лікування хворих на ЦД часто залежить від платоспроможності самих пацієнтів та їхніх близьких.
Недоступність інформації про хворобу
На другому місті втім залишається і обізнаність хворих із основними ризиками діабету. Більшість українців мають дуже умовне уявлення про хворобу, тому й не реагують на перші її прояви, не звертаються вчасно до лікарів, чим ускладнюють перебіг хвороби. Коли ж діагноз поставлений, далеко не всі розуміють, як далі жити з цією хворобою. За словами Наталі, багато хто з хворих "просто сидить і чекає смерті". Сама ж вона інформацію про хворобу, а скоріше про життя із нею, вона збирала по крихтах – перечитала безліч літератури, шукала поради на іноземних сайтах, консультувалася з найкращими лікарями країни… Та навіть зараз, на 5-му році лікування, дізнається про багато важливих нюансів.
"Зовсім нещодавно з'ясувала, що, виявляється, людям із цукровим діабетом не можна вживати багато молока – бо воно підвищує рівень цукру. А я так люблю каву з молоком… довелося обмежити", - зізнається дівчина.
За її словами, багато інформації про хворобу вона дізналася в Школі діабету, в яку потрапила, як тільки дізналася про свій діагноз, однак вже кілька років про неї не чути. Останній запис на сайті організації в Києві датований 2016 роком.
На необхідності більше інформувати населення про хворобу наголошує і Володимир Паньків. За його словами, можна взагалі запобігти певній частці випадків розвитку цукрового діабету.
"Насамперед потрібна мотивація населення щодо ведення здорового способу життя; включити в освітні програми навчальних закладів інформування щодо заходів профілактики розвитку цукрового діабету; проводити на державному та регіональному рівнях, а також через засоби масової інформації пропагування здорового способу життя; має бути соціальна реклама", - зазначає лікар.
За його словами, людям з групи ризику – з ожирінням і надмірною вагою тіла, діабетом в родині, підвищеним артеріальним тиском тощо – слід щорічно вимірювати цукор в крові, контролювати артеріальний тиск і рівень холестерину, проходити пішки мінімум 4-5 км 5 разів на тиждень, споживати їжу з тарілок невеликого діаметру, не додати одну чайну ложечку цукру до чаю чи кави, уникати стресів.
За словами Наталі, життя із цукровим діабетом може бути цілком повноцінним. Тільки для цього дотримання здорового способу життя має стати необхідністю, а не лише прагненням. Наталя підкреслює, що смажена, жирна їжа, солодощі, алкоголь шкідливі для всіх людей. Так само, як всім необхідно займатися спортом і дотримуватися правильного режиму дня. Для неї такі вимоги – вкрай необхідні.