Василь Семенович Стус — один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Герой України. Народився 6 січня 1938 року на Вінниччині, пізніше батьки переїхали жити до Донецька.
За власні переконання в необхідності української культурної автономії творчість Василя Стуса була заборонена радянською владою. Із 47-ми років життя 13 провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Варшаві відкрили сквер імені Стуса
Наприкінці серпня 1985-го року Василя Стуса покарали карцером за те, що він, читаючи книгу в камері обперся рукою об нари.
На знак протесту він оголосив сухе голодування, а в ніч з 3 на 4 вересня помер. Сталося це в таборі біля села Кучино Пермського краю. Дружині заборонили похоронити Стуса в Україні. Лише після завершення терміну ув’язнення, у 1989-му році рідні змогли перевезти його прах на Батьківщину.
Творчість Василя Стуса характеризується ліричністю, мелодійністю, її основу становить усвідомлення внутрішньої свободи, готовності до боротьби за кращу долю народу і України.
26 листопада 2005 Стусу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.
Сьогодні пам'ять видатного діяча вшанував і Президент України Петро Порошенко.
«Доля зробила його Борцем, і ні судові вироки, ні тюремний карцер не змогли зламати його дух та збити зі шляху правди», - написав він на своїй сторінці у Facebook, додавши відео із цитатами Стуса.