Деталі
Папа Франциск звернувся із закликом, коли він прибув в четвер до етнічно розділеної кіпрської столиці на початку п’ятиденного візиту, в рамках якого він також завітає до Греції, країни з такою ж православною більшістю.
"Давайте плекати надію силою жестів, а не жестами сили", — сказав Франциск президенту Кіпру Нікосу Анастасіадісу та іншим урядовим лідерам.
Розмовляючи з Анастасіадісом у президентському палаці, Франциск сказав, що діалог є єдиним шляхом до примирення.
"Є сила жестів, яка готує шлях до миру, — сказав він. - Не жести влади, погрози розправи та демонстрації сили, а жести розрядки та конкретні кроки до діалогу".
Анастасіадіс звернувся з промовою до Франциска, засуджуючи "постійну непримиренність Туреччини", її "безпрецедентну войовничість" і "войовничу риторику". Проте він пообіцяв працювати над пошуком справедливого врегулювання та возз’єднання всіх громад Кіпру.
Розділення Кіпру
Острів Кіпр розділений за національною ознакою з часу збройного вторгнення Туреччини в 1974 році, спровокованого державним переворотом прихильників приєднання острова до Греції. В результаті військових дій, під турецьким контролем виявилося приблизно 37% території Кіпру, на якій в 1983 році була утворена самопроголошена ТРПК (Турецька Республіка Північного Кіпру). Південна частина острова залишилася під контролем Республіки Кіпр, населеної переважно греками-кіпріотами.
Єдиною країною, яка визнає ТРПК, є Туреччина, яка водночас не визнає Республіку Кіпр як державу, причому ще з 1963 року, коли на острові розпалася система двохгромадського представництва в органах влади. В Анкарі та в ТРПК відносно влади Республіки Кіпр використовується визначення "грецька адміністрація Кіпру".
У міжнародних ж документах весь острів Кіпр вважається єдиною країною.
На грецькому півдні Кіпру північну частину острова, де проживає турецька громада, називають "територіями Республіки Кіпр, окупованими військами Туреччини", а ТРПК називають "псевдодержава". Греко-кіпрську владу визнають громадяни Республіки Кіпр не тільки жителі півдня, а й корінні турки-кіпріоти і їх нащадки, відмовляючи при цьому в праві легального проживання на острові переселенцям з Туреччини, які після 1974 року вселилися в оселі, що належали на півночі Кіпру вигнаним звідти грекам-кіпріотам.