Між Землею і Сонцем створено "магістраль" з рухом заряджених частинок, які освітили небо на півдні США, у Арізоні та Арканзасі, а також у Австралії і Новій Зеландії. Аномалію можна було розпізнати у вигляді "світлового шоу", але за допомогою потужних приладів спостереження, зазначають у виданні Space.com та NASA Sun & Space передає УНН.
Деталі
Інтенсивний сонячний шторм відкриває "двостороннє шосе" для заряджених частинок, викликаючи рідкісні полярні сяйва на Сонці, пише портал про дослідження космосу, інновації та астрономію.
Автори матеріалу нагадали про події квітня 2023 року:
Хвиля заряджених частинок вирвалася з Сонця і освітила небо на південь від Арізони та Арканзасу, а також частини Австралії та Нової Зеландії. Ці частинки у незвичний спосіб відкрили "шосе з двостороннім рухом", яким полетіли від Землі до Сонця та спровокували сонячне світлове шоу. Слід зазначити, що у порівнянні з яскравістю Сонця ці полярні сяйва, ймовірно, були занадто слабкими, щоб їх можна було побачити.
Цікавий факт спостереження:
"Шосе" було створено в основному завдяки багатому плазмою компоненту сонячного вітру, який називається корональним викидом маси (CME), який зазвичай рухається швидше, ніж швидкість, з якою магнітні хвилі, відомі як хвилі Альвена, рухаються крізь плазму.
Але іноді виникає ситуація, коли плазма низької щільності, що випромінюється Сонцем через викиди корональної маси, може призвести до ситуації, коли швидкість Альфвена перевищує швидкість сонячного вітру. За таких обставин магнітосфера Землі змінює свою форму і починає нагадувати щось на зразок крил.
Під час квітневого сонячного виверження космічний апарат NASA Magnetospheric Multiscale зафіксував, що завдяки "крилам" Альфвена наша планета була магнітно з’єднана з частиною Сонця, яка нещодавно спалахнула.
Прилади космічного апарату зафіксували плазму, що вивергалася з нашої планети на Сонце протягом близько двох годин.
Довідка
Крила названі на честь шведського фізика і нобелівського лауреата Ганнеса Альфвена, який теоретично обґрунтував поведінку полярних сяйв і описав їх як такі, що виникають внаслідок потрапляння заряджених частинок від Сонця в атмосферу Землі через лінії її магнітного поля. Він отримав Нобелівську премію з фізики в 1970 році за роботу про природу електромагнітних хвиль, що рухаються в зарядженому газі.
Нагадаємо
Дослідники знайшли сліди масивного підземного резервуару води на Марсі на глибині 11,5-20 км. Це відкриття може змінити розуміння еволюції планети та можливості існування мікроорганізмів.