“Щодо заяв державних органів та представників окупаційної адміністрації Російської Федерації щодо питання водопостачання в Крим. Наведені російською стороною положення міжнародних договорів у галузі захисту прав людини не стосуються права на воду, зобов’язання з водопостачання чи постачання інших ресурсів, а стосуються гарантування і забезпечення інших прав людини”, — сказано у повідомленні.
Зазначається, що окрім цього, абсолютно неприпустимою є ситуація, коли про можливе порушення права на життя та вчинення катувань говорить держава-окупант, за ефективного контролю якої сталися десятки вбивств, насильницьких зникнень, катувань українських та кримськотатарських активістів на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
“Саме Російська Федерація як держава-окупант та посадові особи її окупаційної адміністрації несуть відповідальність за вбивства, насильницькі зникнення та катування, які сталися на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, починаючи з 20 лютого 2014 року”, — додається у повідомленні.
Так, відповідно до міжнародного гуманітарного права, держава-окупант відповідає за все, що відбувається на тимчасово окупованій території, яка знаходиться під її ефективним контролем.
“Частина перша статті 55 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (Четверта Женевська конвенція) передбачає, що держава-окупант зобов’язана за допомогою усіх наявних засобів забезпечувати населення продуктами харчування та медичними матеріалами; зокрема, постачати необхідні продукти харчування, медичні матеріали та інші припаси, якщо ресурсів окупованої території виявиться недостатньо. Ці положення, безумовно, стосуються і такого ресурсу як вода. Тобто, прямим зобов’язанням держави-окупанта є забезпечення цивільного населення окупованої території всіма необхідними ресурсами”, — йдеться у повідомленні.
Додається, що більше цього, стаття 60 Четвертої Женевської конвенції передбачає, що навіть надання гуманітарної допомоги третіми сторонами не звільняє державу-окупанта від зобов’язань, що покладаються на неї зокрема статтею 55 Четвертої Женевської конвенції. Тому зобов’язання забезпечення цивільного населення окупованої території необхідними ресурсами, припасами та матеріалами є зобов’язанням саме держави-окупанта відповідно до змісту Четвертої Женевської конвенції.
“Водопостачання тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є досить дорогим заходом для Російської Федерації як держави-окупанта. Саме тому вона намагається і намагатиметься й надалі за допомогою прямого тиску і тиску на міжнародних партнерів схилити Україну до відновлення водопостачання на тимчасово окуповану територію Кримського півострова. Проте Україна не повинна вирішувати проблеми, які постають перед державою-окупантом після шести років тимчасової окупації нею частини суверенної території України”, — підсумовується у повідомленні.
Як раніше повідомляв УНН, Дніпровська прісна вода через Північно-Кримський канал піде до АР Крим лише після того, як український півострів буде деокуповано.