Обставини справи. 19 травня 2016 року, до визнання банку “Михайлівський” неплатоспроможним, роздрібний кредитний портфель був переданий фінансової компанії “Плеяда”, яка в подальшому повинна була зробити взаємозалік між позичальниками і вкладниками банку “Михайлівський”.
Тобто, фактично “Плеяда” (яка в подальшому відступила зазначені права на користь фінансової компанії “Фагор”) повинна виконати функцію повернення коштів вкладникам банку, які не потрапили під гарантовані виплати, за рахунок стягнення заборгованості з позичальників.
Такий стан справ не влаштував Фонд гарантування вкладів фізосіб, який, очевидно, мав на вказаний портфель свої плани. Ввівши тимчасову адміністрацію він визнав договір факторингу, за яким був переданий кредитний портфель “Плеяді”, нікчемним. “Плеяда” подала позов до суду і виграла всі суди, включаючи Вищий адміністративний суд України.
Однак і це не влаштувало ФГВФО, і він знову визначив цей договір нікчемним вже за так званими додатковим підставами. Нове рішення про нікчемність, стверджують експерти, прийнято з явними порушеннями законодавства, оскільки Фонд може проводити перевірки на нікчемність тільки в період тимчасової адміністрації в банку, а нове рішення прийнято в період ліквідації і вже після того, як Фонд програв справу про незаконність рішення про нікчемність договору.
“Плеяда” оскаржила зазначене рішення ФГВФО в суд і природно виграла його. ФГВФО в свою чергу звернувся в апеляцію, спробував зупинити слухання у цій справі, але отримавши відмову, через певний час раптово виграв Київський апеляційний адміністративний суд. Саме це рішення суду стало дискусійним між юристами.
Думки. Керуючий партнер юридичної фірми “Неоклеус і Довбенко” Андрій Довбенко вважає, що попередні рішення судів на користь “Плеяди” були цілком обґрунтованими. Тепер же, за фактом, є два протилежних рішення Київського апеляційного адміністративного суду.
“Наявність двох рішень адміністративних судів, які у своїй суті прямо суперечать один одному, стало можливим в силу того, що Фонд (Уповноважена особа Фонду на ліквідацію” Михайлівського “) по суті два рази скористався щодо договору факторингу № 1905 механізмом, передбаченим ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” для визнання вчинених неплатоспроможним банком угод нікчемними.
Спочатку відповідне рішення Уповноваженою особою Фонду було прийнято наказом від 30.05.2016, в якому нікчемність договору обґрунтовувалася наявністю підстав, передбачених п.п. 2, 3, 7, 9 ч.3. ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Це рішення було оскаржене ТОВ “Фінансова компанія „Плеяда“ до Окружного адміністративного суду м.Києва. Станом на даний момент відповідна справа № 826/8273/16 пройшла три інстанції. У всіх інстанціях рішення було прийнято на користь ТОВ „ФК“ Плеяда”, вищевказаний наказ Уповноваженої особи Фонду був визнаний неправомірним і скасовано (як і ряд тих організаційних рішень, які випливають з цього наказу).
Наскільки можна судити з доступних у відкритому доступі джерел і, не маючи повних матеріалів справи — адміністративні суди трьох інстанцій в цій справі досить обгрунтовано не побачили в договорі факторингу № 1905 і обставин його укладення ознак нікчемності, встановлених п.п. 2, 3, 7, 9 ч.3. ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Однак наказом Уповноваженої особи Фонду (вже нового, призначеного виконавчою дирекцією Фонду) від 12.10.2016 вищевказаний договір знову був визнаний нікчемним, вже з додаванням до попередніх підстав нових, а саме — за п.п. 1 (умовно — “безкоштовність угоди”) і 8 (умовно — “угода зі зв’язаним з банком особою”) ч.3. ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Правомірність цього наказу також була оскаржена ТОВ “ФК” Плеяда “до Окружного адміністративного суду м.Києва (справа № 826/17720/16), який своєю постановою від 26.12.2016 у числі іншого визнав такий наказ неправомірним і скасував його.
На даний момент вкрай важко судити про те, наскільки обґрунтованим було рішення Апеляційного адміністративного суду в цій справі, оскільки тексту рішення на даний момент ще немає в судовому реєстрі, а про те, що прийнятим рішенням відмовлено в позові, на даний момент відомо виключно з прес —релізу на сайті Фонду, який не надто прояснює навіть зміст резолютивної (не кажучи вже про мотивувальну) частину рішення”, — зазначив він.
Юрист Ростислав Кравець в свою чергу зазначив, що позичальникам банку “Михайлівський” слід погашати тим, у кого в наявності є оригінали кредитних договорів.
“Умовами чинного законодавства передбачено, що в разі переуступки заборгованості, новому кредитору передають всі документи, що підтверджують фактично право вимоги до боржника. Тобто, в першу чергу це всі квитанції, оригінали та документи цих кредитних договорів. У разі, якщо у ФГВФО цих оригіналів договорів немає — то будь-яких підстав для сплати заборгованості за цими договорами саме безпосередньо ФГВФО або банку „Михайлівський“ — уповноваженій особі Фонду фактично у позичальників немає”, — пояснив він.
Юрист В’ячеслав Олійник, який захищає вкладників банків розповів, що в своїй практиці вже зустрічався з фальсифікацією документів з боку Фонду гарантування вкладів фізосіб.
“У мене, наприклад, є справи, де Фонд гарантування вкладів надав підроблену інформацію в суд. Надав три штатних розклади на одну і ту ж дату в різні судові інстанції. Це підробка. Таким чином вони лукавлять ... ”, - повідомив юрист.
Крім того, він вважає, що на суди чиниться тиск з боку Фонду, але за допомогою судової адміністрації.
“Тиск на суддів відбувається наступним чином: Ворушилін (глава Фонду — ред), або його довірена людина Наталя Соловйова — вони здійснюють цей тиск через Адміністрацію Президента чи через судову адміністрацію. Сам Фонд цього не здійснює, але є така установка.
Є дуже багато питань до Фонду гарантування вкладів і уповноваженим особам з виведення банків з ринку, оскільки там дуже багато зловживань, в тому числі і по реалізації майна”, — сказав В.Олійник.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: НБУ і ФГВФО запідозрили в розкраданні активів ліквідованих банків
Позиція “Плеяди”/“Фагор”. Фінансова компанія “Плеяда” має намір оскаржити рішення Київського апеляційного адміністративного суду до Вищого адміністративного суду України. Тим часом, фінансова компанія “Фагор” повідомила про те, що до цього дня є єдиним власником роздрібного кредитного портфеля банку “Михайлівський”. Підстав у неї кілька:
— договір між “Плеядою” і “Фагором” ніким не оскаржений, а значить згідно презумпції правомірності, є чинним;
— на користь “Плеяди” є 4 рішення суду, в тому числі вищої інстанції — Вищого адміністративного суду України. І таке, що суперечить їм рішення апеляційної інстанції з великою ймовірністю буде скасовано;
— на відміну від ФГВФО, “Фагор” має оригінали кредитних договорів, а це значить, що тільки він може видати довідки позичальникам банку про погашення заборгованості.
Позиція ФГВФО. Фонд гарантування вкладів, програвши “Плеяді” у Вищому адміністративному суді України, на своєму сайті заявив, що “Адміністративний суд не розглядає питання по суті, а лише по процедурі. Також, відповідно до Постановами Верховного суду від 16 лютого і 15 червня 2016 на суперечки, що виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Остаточне рішення може бути винесено господарським судом або судом загальної юрисдикції по суті питання нікчемності”.
Однак, після того, як ФГВФО виграв суд у “Плеяди” в Київському апеляційному адміністративному суді, на своєму сайті він розмістив реквізити на стягнення грошей з позичальників банку. Оскільки два прес-релізи ФГВФО дещо суперечать один одному, визначити істинну позицію ФГВФО з цього питання не вдалося.