"Кількість людей, які працевлаштовуються через ліцензовані компанії, - це скоріше статистична похибка", - пояснив експерт.
За словами Воскобойникова, 99% усіх людей, які виїздять на роботу в інші держави, роблять це нелегально, через нелегальні компанії.
Він навів приклад працевлаштування українців у Польщі.
"У 2015 році ліцензованими компаніями було працевлаштовано 6 тисяч 180 людей. При цьому Польща надала українцям 563 тисячі запрошень на роботу. У 2016 році Польща видала 1 млн 300 тисяч запрошень, а через ліцензовані компанії було працевлаштовано лише 9,5 тисячі людей. У 2017 році Польща видала 1 млн 700 тисяч запрошень українцям, а через ліцензовані компанії було працевлаштовано 12 тисяч 400 людей. Тобто легального ринку на сьогоднішній день не існує", - вважає експерт.
Восковобойников пояснив, що законодавчі зміни у сфері міжнародного працевлаштування, які розглядає ВР, не принесуть позитивних змін. Україна отримає ситуацію, коли циркуляційна міграція перейде у постійну, адже у вигідніших умовах опиняться іноземні компанії, яким вигідно, аби українці виїздили на тривалий термін.
"Люди будуть виїжджати на більш тривалий час, а коли людина провела за кордоном від 3 до 5 років, то вірогідність того, що вона залишиться там назавжди, стає дуже великою. Це все говорить про те, що українці не цікаві нашій владі", - вважає експерт.
Нагадаємо, за даними Інституту економіки та прогнозування НАН України, починаючи з 2015 року, через міграцію українців за кордон Україна недоотримує щорічно близько 40 млрд грн. Експерти вважають, що створення умов для міграції - один з наслідків негативного зовнішнього впливу.
Як зазначила лідер "Батьківщини" Юлія Тимошенко, знекровлена війною і некомпетентними рішеннями влада України стала жертвою "великих транснаціональних фінансових олігократій".
"Є негативне зовнішнє управління, мета якого - цинічно заробити на Україні. Всі відчувають, що ні уряд, ні президент, ні НБУ - не приймають самостійних і чітких рішень", - вважає Тимошенко.
Народний депутат Андрій Іллєнко вважає, що Україні ззовні нав’язують модель відсталості - повністю аграрної країни, яка буде постачальником сировини і в якій достатньо, аби мешкало не більше 20 мільйонів жителів.