Акціонери ЮКОСа, вимагаючи від Росії компенсації через суд в Гаазі, посилалися на статтю № 26 Договору до Енергетичної хартії (ДЕХ), яка визначає “безумовну згоду” сторін на передачу спору до міжнародного арбітражу. Росія наполягала, що не ратифікувала ДЕХ, застосовувала його тимчасово і тільки в тій частині, що не суперечила російському законодавству. Стаття № 26 нібито вступала в протиріччя з законами РФ і не застосовувалася.
Суд не підтримав позицію Росії і зробив висновок, що після підписання і до ратифікації ДЕХ країна повинна була або тимчасово застосовувати договір цілком, або зробити спеціальну заяву про відмову від застосування. Росія таку заяву не зробила.
Суд зазначив, що Росія в ряді випадків погоджувалася на тимчасове застосування міжнародних договорів цілком, навіть якщо деякі їх положення суперечили законодавству РФ. Одним із прикладів суд назвав так званий “Договір про прийняття Криму до складу РФ”, який номінально використовується в якості виправдання анексії. Він діяв з моменту підписання, а не ратифікації. При цьому, на думку суду Гааги, положення договору відхилялися від російських законів, так як встановлювали нові державні кордони.
Нагадаємо, Апеляційний суд в Гаазі 18 лютого зобов’язав Росію заплатити колишнім акціонерам ЮКОСа 50 мільярдів доларів в якості компенсації за фактичну націоналізацію компанії.