У документах містяться деякі тези, під якими США і НАТО теоретично могли б підписатися, наприклад, про “головну відповідальність” Ради безпеки ООН за “підтримку міжнародного миру та безпеки”, а також “необхідність об’єднання зусиль для ефективного реагування на сучасні виклики та загрози безпеці”.
ЗМІ РФ зазначають, “що з ключовими тезами Захід не погодиться”.
Москва запропонувала юридично закріпити відмову від прийому до НАТО “держав, які раніше входили до Союзу Радянських Соціалістичних Республік”. Більше того, Вашингтону запропоновано підписатися під тезою про те, що відтепер заборонено розвивати з цими країнами “двосторонню військову співпрацю”. Насамперед йдеться про Україну та Грузію.
Проект договору зі США складається з восьми статей. На початку документа наголошується, що Москва і Вашингтон у своїх відносинах керуються принципами, що містяться в Статуті ООН, Гельсінському Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 року, Основному акті РФ-НАТО, а також інших міжнародних договорах. Потім слідує теза про “неприпустимість в них (РФ та США) взаємних, як і загалом у міжнародних відносинах, застосування сили чи погрози силою будь-яким іншим чином, несумісним з цілями та принципами Статуту Організації Об’єднаних Націй”. Далі йдеться про “головну відповідальність” Ради безпеки ООН за “підтримку міжнародного миру та безпеки”, “необхідність об’єднання зусиль для ефективного реагування на сучасні виклики та загрози безпеці”, а також необхідність “неухильного дотримання принципу невтручання у внутрішні справи”. Метою документа заявлено, зокрема, “удосконалення наявних або створення додаткових дієвих та оперативно запущених механізмів взаємодії для врегулювання проблемних питань та розбіжностей, що виникають”.
У статті 1 йдеться про те, що “сторони взаємодіють на основі принципів неподільної та рівної безпеки, ненанесення шкоди безпеці один одного і з цією метою”, не вживаючи дій, що зачіпають безпеку іншої сторони, “не вживають заходів у сфері безпеки, що вживаються кожною стороною індивідуально або в рамках міжнародної організації, військового союзу чи коаліції, які б підривали корінні інтереси безпеки іншої сторони”.
Сторони, йдеться у статті 2, “домагаються того, щоб будь-які міжнародні організації, військові союзи чи коаліції, у яких бере участь бодай одна із сторін, дотримувалися принципів, які у Статуті ООН”.
У статті 3 стверджується, що “сторони не використовують територію інших держав з метою підготовки або здійснення збройного нападу проти іншої сторони або інших дій, що торкаються корінних інтересів безпеки іншої сторони”.
Ключове значення для Москви має стаття 4: “Сполучені Штати Америки зобов’язуються виключити подальше розширення Організації Північноатлантичного договору в східному напрямку, відмовитися від прийому в альянс держав, які раніше входили до Союзу Радянських Соціалістичних Республік”. Також зазначено, що “Сполучені Штати Америки не будуть створювати військові бази на території держав, які раніше входили до Союзу Радянських Соціалістичних Республік і не є членами Організації Північноатлантичного договору, використовувати їх інфраструктуру для ведення будь-якої військової діяльності, а також розвивати з ними двостороннє військове співробітництво”.
Стаття 5 говорить про те, що “сторони утримуються від розміщення своїх збройних сил та озброєнь, у тому числі у рамках міжнародних організацій, військових союзів або коаліцій, у районах, де таке розгортання сприймалося б іншою стороною як загроза своїй національній безпеці, за винятком такого розгортання у межах національних територій сторін”.
Потім у статті 6 йдеться про те, що “сторони зобов’язуються не розгортати ракети середньої та меншої дальності наземного базування поза національною територією, а також у тих районах своєї національної території, з яких такі озброєння здатні вражати цілі на національній території іншої сторони”. Про те, що сторони виключають розгортання ядерної зброї та повертають таку зброю, “вже розгорнуту за межами національної території на момент набуття чинності цим Договором, на національну територію”, йдеться у статті 7.
У фінальній статті констатується, що “договір набирає чинності з дати отримання останнього письмового повідомлення про виконання сторонами необхідних для цього внутрішньодержавних процедур”.
НАТО: Москва вимагає виключити приєднання України до Альянсу
Угода з НАТО, що містить дев’ять статей, витримана так само. Зокрема, у статті 1 зазначено, що “учасники у відносинах між собою керуються принципами співпраці, рівної та неподільної безпеки”. “Вони не зміцнюють свою безпеку індивідуально... завдяки безпеці інших. Учасники у відносинах між собою зобов’язуються мирно вирішувати всі міжнародні суперечки, а також утримуватися від будь-якого застосування сили чи погрози її застосування будь-яким чином, несумісним з метою Організації Об’єднаних Націй”, — констатується там же.
У документі йдеться про необхідність застосування “механізмів термінових консультацій... включаючи Раду Росія-НАТО”, міститься теза, що “учасники не розглядають один одного як противників”. РФ і США, як випливає з проекту угоди, “виключають розгортання ракет середньої та меншої дальності наземного базування в районах, з яких вони здатні вражати цілі на території інших учасників”.
Ключові статті — 6 та 7, і вони також стосуються питань розширення альянсу. “Учасники, які є державами-членами Організації Північноатлантичного договору, приймають зобов’язання, що виключають подальше розширення НАТО, зокрема, приєднання України, а також інших держав”, — йдеться у документі. І зазначається: “Учасники, які є державами-членами Організації Північноатлантичного договору, відмовляються від будь-якої військової діяльності на території України, а також інших держав Східної Європи, Закавказзя та Центральної Азії”.
Контекст
Нагадаємо, що 1 грудня президент РФ Володимир Путін заявив про необхідність у діалозі зі США та їхніми союзниками добиватися “домовленостей, що виключають будь-які подальші поступи НАТО на схід і розміщення загрозливих для Росії систем зброї у безпосередній близькості до її території”. Він наголосив: Росії потрібні “саме правові, юридичні гарантії, оскільки західні колеги не виконали взяті на себе усні зобов’язання (про те, що після возз’єднання Німеччини НАТО не розширюватиметься на схід)”. Пізніше глава МЗС РФ Сергій Лавров повідомив, що Росія найближчим часом надасть відповідні пропозиції. У середу, 15 грудня, на зустрічі заступника глави МЗС РФ Сергія Рябкова та помічниці держсекретаря США Карен Донфрід Росія офіційно передала Вашингтону два документи — договір та угоду, що включають російські ідеї про гарантії безпеки. У Кремлі заявили, що РФ готова негайно розпочати переговори щодо проектів цих документів.
Зазначимо, що ця ідея дуже нагадує ініціативу Москви дванадцятирічної давності. У 2009 році, вже після війни з Грузією, Росія пропонувала Заходу підписати “Договір про європейську безпеку”. Там також говорилося, наприклад, про таке: “Учасник цього договору не здійснює дій або заходів, що істотно зачіпають безпеку одного або кількох учасників цього договору, не бере участі в них або не підтримує їх”. Ініціатива нічим не закінчилася, але проект документу досі можна знайти на сайті Кремля.