Так, за словами експерта, неефективність роботи парламентарів починається з погано організованої роботи Верховної Ради в цілому.
“Вже багато років говорять про необхідність реформування самого парламентаризму. В Україні навіть працювала відповідна місія, яка зробила напрацювання по реформуванню парламентаризму, дуже серйозні і ґрунтовні, де, наприклад, оцінка сьогоднішнього стану законотворчої діяльності дається у порівнянні із цунамі, законодавче цунамі, яке не можливо зупинити і з яким не можливо боротися. Тобто, перше, що потрібно, це — реформа самого парламенту”, — сказав він.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рибалка другий рік поспіль “перший” популіст фінансового комітету ВР
Друга причина неефективності народних обранців полягає у низькій правовій та політичній культурі депутатського корпусу.
“На жаль, в Україні стають депутатами дуже часто не через власну фаховість, власне бажання займатися законотворчою діяльністю, а через потребу у захисті своїх або чиїхось економічних, фінансових інтересів, або через вдалий випадок використання соціальної катапульти — коли людина не відбулася дійсно як політик, не сформувалася як політик, але потрапляє у політичне середовище і конвертує свою пізнаваність у депутатське крісло. Тому і політиків, як таких, у нашому парламенті не багато, а є суто формальні депутати”, — зауважив Саакян.
По-третє, нерезультативність українських політиків обумовлюється ще й тим, що у нас зачасту борються із політичними салоганами, а не з реальними проблемами.
“В таких умовах вигідно подати законопроект, а ще краще — багато законопроектів, і показувати свою ефективність у кількості, а не в якості. Тому можна всю каденцію витратити на те, щоб лобіювати і, зрештою, не домогтися якісних змін. І так вигідніше політкам, з точки зору їх політичного піару, іміджу”, — додав політолог.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: З початку року жоден документ авторства депутата Рибалки не став законом
Ну і четвертий фактор, за словами Саакяна, що “сприяє” неефективності українських депутатів, — це банальна відсутність відповідальності за свою діяльність.
“Поки не буде персональної політичної відповідальності, а вона доступна лише за умов створення ефективних правил гри, будь-які намагання політиків формувати політику — будуть розбиватися об скелю нашої не найкращої для цього реальності”, — резюмував він.
Нагадаємо, як писав УНН, одним з яскравих прикладів малоефективної депутатської роботи, є діяльність нардепа від РПЛ Сергія Рибалки. Зокрема, з початку року жоден запропонований ним законопроект не став законом, попри близько десятка ініційованих.
Також законодавчі ініціативи саме цього нардепа часто критикує професійна спільнота, називаючи законопроекти Рибалки або популістськими, або непотрібними, або, взагалі, шкідливими.
Наприклад, його законопроект про об’єднання державних банків (№8331-1) отримав вкрай негативну характеристику від економістів.
“З точки зору логіки — це абсурд”, — заявив експерт Віктор Борщевський.
Крім того, нещодавно законодавці відмовилися підтримати законопроект Рибалки про кредитні спілки. Тоді фахівці відзначили, що пропозиції політика (в разі прийняття) можуть спровокувати масові банкрутства та знищення близько 200 кредитних спілок.
Беззмістовною експерти вважають і законодавчу ініціативу Рибалки про криптовалюти.
Аналогічно марним і корупційним експерти свого часу охрестили законопроект радикала про ломбарди.