Він нагадав, що на рубежі 90-х років Україна займала провідне місце в Європі по виплавці сталі, видобутку вугілля і залізної руди. З плином років вітчизняна галузь промисловості втратила свої позиції: тільки за останній рік індекс промислового виробництва просів пішов у мінус на 8,3%.
“Її системний спад призвів до того, що третє місце в структурі нашого експорту, із загальним показником лише в 8,9% , зайняв експорт машин, устаткування і різних механізмів”, — пише експерт.
У лідерах по експорту сьогодні — товари агропромислової сфери, продовжив фахівець.
“43,6% від усього експорту українських товарів (за 11 місяців 2019 роки) склали товари агропромислової сфери”, — інформує він.
Україна, переважно, поставляє за кордон зернові, продукти тваринного і рослинного походження, а також жири з маслами і готові харчові продукти.
“І якщо вже так склалося що ми сьогодні найбільша аграрна країна — то чому б нам не використовувати проблемну ситуацію як свою потенційну можливість і почати відродження економіки з розвитку саме цієї сфери, а також першочергових інвестицій саме в неї ?!”, - пише Гарбарук.
Однак, це навряд чи вдасться зробити, зважаючи на низку недоцільних урядових рішень, каже експерт. Йдеться, зокрема, про ліквідацію профільного міністерства аграрної політики, через що представники аграрної галузі втратили можливість відстоювати свої інтереси на вищому державному рівні, додає Гарбарук.
“І так як була допущена ця фатальна помилка у вигляді злиття двох міністерств (міністерства аграрної політики та Мінекономіки, — ред.) — її терміново потрібно виправити і зробити все щоб відродження агросфери стало потужним драйвером розвитку економіки в цілому”, — вважає фахівець.
Крім того, для Уряду України має стати пріоритетним завдання наростити виробництво в агросфері.
“Для цього якраз і необхідний значний приплив капітальних інвестицій у вітчизняне сільське господарство. А це можливо лише в тому випадку якщо Уряд буде робити хоч щось значуще для збільшення привабливості цієї галузі з боку як національних бізнес-компаній, так і зовнішніх інвесторів”, — пише Гарбарук.
Інвестиції у сільське господарство можна залучити шляхом впровадження диференційованого підходу в питанні оподаткування, надання цільових грантів з боку держави, створення привабливих умов для співфінансування проектів в агросекторі, каже фахівець.
“Саме це в результаті і стимулює розвиток у них додаткових виробничих потужностей для переробки сировини з подальшим виготовленням продукції кінцевого споживання з високою доданою вартістю”, — вважає експерт.
Держава повинна перш за все займатися протекціонізмом для власного бізнесу, системно відстоюючи інтереси національного виробника, вважає Гарбарук.
“Ми здатні демонструвати гідну конкурентну боротьбу! Наші провідні компанії вже довели всім свою життєздатність як на внутрішньому так і на міжнародному ринку і ми вже знаємо, як, наприклад, зробити так щоб увійти в трійку найбільших експортерів аграрної продукції в країни ЄС — разом з США та Бразилією.
Тепер нам потрібна підтримка рідної держави! Підтримка від якої виграють усі — і галузь, і країна, і кожен її житель”, — додає він.
Ключове завдання Міністерства аграрної політики — це не тільки лобізм інтересів галузі на рівні держави. Це в першу чергу одночасна підтримка і малого, і великого підприємництва в агросекторі, вважає експерт.
“Це впровадження нових підходів в розвитку агробізнесу та апробованих інноваційних технологій. Це будівництво якісно нових підприємств і формування додаткових робочих місць. Людям в сільській місцевості треба дати можливість побачити своє майбутнє на рідній землі, а не на заробітках в Польщі”, — наголошує Гарбарук.
Тож, ініціація і підтримка реалізації міжгалузевих проектів, які дозволять побудувати і запустити нові підприємства і забезпечити українське село необхідною інфраструктурою, передовим медичним забезпеченням і якісною середньою і професійно-технічною освітою — це буде ще одне завдання для міністерства аграрної політики, як тільки йому повернуть статус самостійного, резюмував експерт.