Так, у своїх висновках російські військові використовували дані розслідування JIT і, зокрема, серійний номер двигуна ракети — 8869032, який разом із залишками корпусу голландці пред’явили в травні 2018 року на своїй презентації під Утрехтом.
17 вересня інформацію представили генерал-лейтенант артилерії Микола Паршин і прес-секретар Міноборони Ігор Конашенков. Найголовніші документи, продемонстровані під час їх брифінгу, — це “зведена відомість на виріб”, “відновлений оригінал формуляра на двигун” і “журнал прийнятої продукції”.
Номер двигуна 8869032, опублікований голландцями, зазвичай міститься у перших двох документах. Поруч з ним вказані інші відомості, на які спирається Міноборони, відстоюючи свою версію про приналежність ракети Україні.
Наприклад, у “відновленому оригіналі формуляра” поруч з номером 8869032 присутні цифри 8868720, що значаться як серійний номер вже зібраного виробу. (“Перша цифра 8 є кодом виробника — Долгопрудненського заводу, 86 — рік випуску ракети, а 8720 — унікальний номер ракети”).
Також разом фігурують номери двигуна (8869032) і зібраного виробу (8868720) і в пред’явленій Паршиним “зведеній відомості”. В обох документах вказана дата виробництва ракети: 24 грудня 1986 року.
Встановити бортовий номер і одержувача ракети російські військові змогли з третього документа, “журналу прийнятої продукції”, який, як наголосив генерал Паршин, має гриф “цілком таємно”.
За словами журналістів, в рукописному журналі навпроти “унікального номера ракети” 8720 дійсно вказано і місце відправлення — в/ч 20152 (військова частина в Тернопільській області, на заході України). Втім, виникає питання, чи дійсно всередині неї знаходився двигун з номером 8869032, йдеться у матеріалі.
Журналісти звернули увагу на “зведеній відомості виробу” та “відновленому оригіналі формуляра на двигун”, які показав Паршин. Генерал ніяк не пояснив, чому замість оригінального “формуляра на двигун”, було пред’явлено “відновлений оригінал формуляра на двигун”. Однак, як випливає з ДСТУ СРСР 19.601-78, прийнятого 1 січня 1980 року, відновлений оригінал може бути виготовлений після складання акту про списання або втрати оригіналу.
У документі, згідно з правилами відновлення мають стояти позначки особи, відповідальної за заповнення. У даному випадку відповідальною була працівниця на прізвище Дмитрієва. У документі, як мінімум, на чотирьох аркушах є її прізвище і підпис, а також дата заповнення: 14 cічня 1986 року.
Виходячи з цього можна зробити висновок, що Дмитрієва виготовила копію документа на готовий виріб майже за рік до його виробництва, пише видання.
“Дата виготовлення зібраного виробу” — 24 січня 1986 року — також значиться в цьому ж формулярі.
"Цей факт породжує питання: хто і коли міг втрутитися в створений Дмитрієвою документ, який, ймовірно, не мав стосунку до ракети, випущеної по “Боїнгу”, — йдеться в матеріалі видання.
Крім того, наголошують журналісти, звертає на себе увагу і почерк заповнювача другого документа — “зведеної відомості на виріб”. Очевидно, її заповнює одна людина: автор в особливій стилістиці виписує цифру 2, кожен раз виводячи петлю нагорі і внизу. При цьому в змісті відомості, де один раз вказано серійний номер ракети — 8868720, цифра 2 виписана інакше.
“Новая газета” має намір показати даний документ експертам.
Як повідомляв УНН, спільна слідча група (JIT), що займається розслідуванням катастрофи МН17, уважно проаналізує всю інформацію, надану Російською Федерацією з приводу збиття пасажирського літака Boeing на Донбасі в липні 2014 року.