“Сировина — це не лише руда, метал, зерно, сировина — це також робоча сила, яка виїжджає за кордон. За різними оцінками до 6 млн українців працюють за кордоном, включаючи сезонних працівників. Тобто ми також експортуємо трудову сировину, адже додана вартість створюється за кордоном”, — пояснив експерт.
Не рятують ситуації і кошти, які заробітчани перераховують в Україну.
“Валютні кошти, які перераховують українські заробітчани, наприклад, в минулому році, це було більше 9 млрд доларів, ідуть, в тому числі, на купівлю імпортних товарів для споживання в Україні. Тобто кошти, які заходять, так одразу і виходять з країни. Лише невелика частина залишається — хтось собі квартиру купив, чи будинок побудував тощо. Таким чином, виходить, що додану вартість ми створюємо за кордоном і купуємо товари з доданою вартістю також за кордоном. В Україні фактично нічого не залишається”, — сказав Скаршевський.
Він зауважив, що навіть в ІТ-секторі Україна фактично експортує сировину.
“Україні не вигідно лишатись сировинним придатком, бо це повністю знищує будь-яку надію на економічне зростання, на те, що країна колись стане заможною державою, а для зовнішнього світу вигідно отримувати дешеву робочу силу і отримувати сировину”, — вважає експерт.
Нагадаємо, за даними Інституту економіки та прогнозування НАН України, починаючи з 2015 року, через міграцію українців за кордон, Україна недоотримує щорічно близько 40 млрд грн. Експерти вважають, що трудова міграція один з наслідків зовнішнього впливу на Україну, який врешті призведе до втрати суверенітету. Як зазначила лідер “Батьківщини” Юлія Тимошенко, знекровлена війною і некомпетентними рішеннями влада України стала жертвою “великих транснаціональних фінансових олігократій”.
“Є негативне зовнішнє управління, мета якого — цинічно заробити на Україні. Всі відчувають, що ні уряд, ні президент, ні НБУ — не приймають самостійних і чітких рішень”, — вважає Тимошенко.
Народний депутат Андрій Іллєнко вважає, що Україні ззовні нав’язують модель відсталості — повністю аграрної країни, яка буде постачальником сировини і в якій достатньо аби мешкало не більше 20 мільйонів жителів.