Пані Ірино, наразі в Україні найдовша у світі черга військовослужбовців на отримання житла. У ній майже 47 тисяч військовослужбовців. Що з цим робити?
Ця черга є красномовним доказом, що існуюча система – це шлях в нікуди. Треба якомога скоріше запустити нову систему на базі іпотеки та грошових сертифікатів. Не треба нічого вигадувати. Треба втілювати кращі іноземні практики. Тим паче така система вже почала працювати в нашому МВС. А стару систему треба поступово демонтувати. Тобто припинити нарощувати чергу і з часом поступово її закрити. Слід зазначити, що існуюча у нас система забезпечення військових постійним житлом є досить архаїчною, її вже немає навіть в країнах колишнього Радянського Союзу.
Що не так з існуючою системою забезпечення військових житлом?
По-перше, вона непрозора та забюрократизована . Вона зроблена такою навмисно, щоб максимально сконцентрувати вплив чиновників Міноборони. Звідси корупція. Звідси несправедливість в розподілі житла, коли тилові офіцери отримують по декілька квартир за рахунок учасників бойових дій.
По-друге, існуюча система побудована, в тому числі, на активній участі Міноборони в будівництві житла. Тобто, Міноборони володіє великою кількістю земельних ділянок під забудову і виступає співзабудовником разом з приватними компаніями. Я вважаю, що це неправильно. Міноборони не має перетворюватись в девелоперську компанію (якою вона по факту зараз є). Бо коли у Міноборони концентруються земельні ділянки, девелоперські проекти, будівельні кошти та квартири, все це не тільки породжує величезну корупцію, а й робить процес видачі житла військовим дуже повільним. Також слід зазначити, що коли Міноборони займається девелопментом, то на Міноборони лягають відповідні комерційні ризики (недобудови, довгобуди). А Міноборони не є комерційною організацією, щоб брати на себе комерційні ризики. Я вважаю, що в ідеалі Міноборони взагалі не має займатись будівництвом житла.
Отже, на мій погляд, основна вада існуючої системи забезпечення житлом полягає в тому, що її логіка направлена на забезпечення максимального впливу чиновників Міноборони, а не на те, щоб швидше забезпечити житлом більше військових. Звідси: багатотисячна черга, корупція та генерали з 3-4 квартирами.
Що робити? Як виправити ситуацію?
Для початку провести аудит нерухомого майна Міноборони, всю непрофільну нерухомість продати за ринковими цінами та направити кошти, в тому числі, на купівлю житла, або на облаштування існуючих будинків під штатно-посадове або службове житло. У Міноборони є багато землі та іншої нерухомості, яку незрозуміло навіщо Міноборони тримає.
Для прикладу, в 2019 році 47% всіх земель Міноборони потребували оформлення правовстановлюючих документів – а це 240 тис. з 518 тис. га. Необлікована земля – це благодатний грунт для зловживань.
Щодо постійного житла, тобто те, що військовослужбовець отримує у власність, то нам треба поступово відходити від практики безоплатної передачі квартир, бо це призводить до того, що більшість військовослужбовців все одно нічого не отримують. Треба впроваджувати військову іпотеку за пільговими ставками. Це працює. Навіть в нашому МВС пільгова іпотека вже працює. Додатково до іпотеки можна запустити систему грошових сертифікатів, які військовослужбовець зможе використати тільки на купівлю житла, але на свій вибір в плані локації та розміру.
Не треба нічого вигадувати. Робіть те, що всі давно вже роблять і що давно працює. Головне – проявити політичну волю та позбутися атмосфери дрімучості, яка насправді покликана приховувати корупцію та кумівство.
Для мене військове житло – це не стільки соціальне питання, скільки оборонне питання. Бо зрештою, перспектива отримати власне житло є основним, майже єдиним матеріальним стимулом йти на військову службу. Тобто, всі інші мотиви мають нематеріальну природу. Якщо ми фундаментально не вирішимо питання із військовим житлом, будемо мати проблему достатньої кількості якісних військових кадрів, а це пряма загроза обороноздатності. Наш військовослужбовець повинен мати чітку та зрозумілу перспективу отримати у власність житло, наприклад, через військову іпотеку, а до тих пір також мати дах над головою у вигляді штатно-посадового або службового житла.
До слова, багато гарних ідей щодо військового житла містяться в аналітичному звіті ГО «Повернись живим!» стосовно мотивації військовослужбовців. Аналітики цієї громадської організації провели величезну та кропітку роботу. Думаю, що їх рекомендації будуть почуті військово-політичним керівництвом держави.
Посадовці Міноборони стверджували, що чергу на житло вже перевели в електронний вигляд. Чи сприятиме це прискоренню вирішення житлових проблем військових?
Ідея електронної черги в тому, що вона прозора та в неї ніхто не може несанкціоновано втручатися. Наскільки мені відомо, такої електронної черги в Міноборони ще немає. Можливо, існує електронний облік, але це не є електронна черга. Сама по собі електронна черга не прискорює забезпечення житлом, але вона покликана зробити процес розподілу та видачі житла більш прозорим, більш справедливим.
І все ж таки, які кроки можуть реально вирішити проблему?
Тільки нова система. Існуюча система – це самообман, вона приречена. Якщо ми хочемо реально вирішувати проблему військового житла, треба невідкладно запускати нову систему на нових принципах, з новою чергою. Стару чергу не збільшувати та поступово закривати, тобто комусь видавати житло за старими правилами, комусь пропонувати перейти на нову систему, комусь компенсувати грошима. Тобто стару систему заморозити та поступово демонтувати. А натомість форсовано розвивати нову систему, де із самого початку все робити як слід. Нову систему фінансувати в тому числі від продажу непрофільної нерухомості Міноборони. Відносини між Міноборони та військовослужбовцем треба перевести максимально в грошову форму та в електронний вигляд. Тобто Міноборони дає військовослужбовцю не нерухомість, а гроші – через грошові сертифікати, іпотеку, а військовослужбовець купує нерухомість сам. Міноборони варто скоротити господарську діяльність навколо житла – всі ті земельні ділянки, будівництва, квартири, інвестиційні договори і таке інше – все це занадто складно, занадто повільно та занадто вразливе до корупції.
Але на нову систему треба гроші…
Знаєте, грошей завжди не вистачає. Але це не причина не змінювати підходи. Треба прибирати «совок» та корупцію. Якщо нова система буде життєздатною, гроші знайдуться. Бо зрештою, ми говоримо про обороноздатність.