КИЇВ. 28 лютого. УНН. Кабінет міністрів України в активному пошуку нового глави Державної служби України з питань безпеки продуктів харчування і захисту прав споживачів. Серед головних претендентів значилися Ігор Кузін, Сергій Глущенко, Геннадій Гадзовскій і Геннадій Супіханов. Але Сергій Глущенко днями обійняв посаду заступника міністра розвитку економіки і сільського господарства. Тепер претендентів троє.
Ми вибрали для інтерв’ю Геннадія Супіханова. І не випадково. До конкурсу в Держпродспоживслужбу він подавав свою кандидатуру на в.о. глави “Аграрного фонду”, і цей його крок спровокував масштабну інформаційну хвилю в ЗМІ. Що з написаного було правдою, а що ні, навіщо він йде в Держпродспоживслужбу і чому його “таврують” зв’язками з людьми четвертого президента України Віктора Януковича — все це УНН дізнався у самого Супіханова особисто.
— Чому в ЗМІ називають Вас людиною Януковича, якщо з його приходом на посаду Президента Ваш батько — колишній міністр АПК — остаточно пішов з держслужби, а ви так і не отримали жодної “жирної” посади?
Ви самі відповіли на своє запитання. З приходом команди Януковича в АПК і анонсування нових віянь, мій батько подав у відставку. В цей час я був заступником директора ДП Нігинський кар’єр, і теж незабаром пішов з цієї посади. Тому розповіді про міфічні зв’язки з колишнім президентом, главою його Адміністрації та іншими — фантазії тих, хто вирішив зробити мою кандидатуру “токсичною” і збити з посади.
— Хто це робив?
Я точно знаю, хто цим займався, але поширюватися не хотів би. Ці люди того не варті.
— Чому Вам не вдалося зайняти посаду в.о. глави “Аграрного фонду”?
Мабуть, цю посаду повинен був зайняти хтось інший.
— Ви сказали, що працювали на державних кар’єрах, і це теж згадується в ЗМІ м’яко кажучи, не позитивно.
Чому це згадується в ЗМІ, ми вже з’ясували, все це було в контексті конкурентної боротьби за посаду, тому негативна тональність була визначена наперед. Але якщо говорити про мої управлінські здібності, то я б зупинився детальніше на цьому періоді.
У моєму житті було два державних кар’єра: Нігинський та Мурафський. У першому я був заступником директора, за винятком короткого періоду, коли тимчасово, 4 або 5 місяців, виконував обов’язки директора. Так що не можу сказати, що повнота управління була в моїх руках. Але кар’єр працював і за період мого там перебування кількість співробітників зросла з 32 до 260 осіб. І я вважаю, що це непоганий показник для державного підприємства.
Що стосується Мурафського, то там я був повноцінним керівником.
— У ЗМІ пишуть, що Ви нібито навмисне банкрутували цей кар’єр?
Цей кар’єр загруз в боргах ще до мого приходу. Це було повністю лежаче підприємство, незважаючи на непоганий ресурсний потенціал. Крім внутрішніх проблем там були і зовнішні: рейдерські захоплення, крадіжки, які не припинялися, перестрілки і все в такому дусі.
Коли я залагодив зовнішні чинники дестабілізації, мені потрібно було хоч якось запустити кар’єр. Але через борги це було неможливо. Як тільки відкривалися рахунки, вони тут же блокувалися виконавчою службою. І єдиним правильним рішенням тоді було запускати процедуру банкрутство з подальшою мировою угодою з кредиторами.
Це дозволило на час відстрочити їх вимоги і відновити роботу підприємства. Це нормальна практика, яка не має нічого спільного з порушенням законодавства або корисливими намірами. В результаті, нам повірили люди, у нас збільшився штат, ми виплатили зарплати і кар’єр запрацював.
— Але пишуть, що Ви банкрутували кар’єр, щоб його приватизувати?
Це абсолютна нісенітниця. На той час, а це 2015 рік, кар’єр знаходився в переліку державних активів, які не підлягають приватизації. Рішення про приватизацію Мурафського кар’єра було прийнято тільки в 2019 році.
Більш того, з 2016 року я судився за те, щоб кар’єру відновили ліцензію. І в кінцевому підсумку кар’єр її отримав.
Якби я хотів приватизувати його, я б не став боротися за ліцензію, тому що кар’єр без ліцензії коштує набагато дешевше.
Тобто, ось ці всі домисли в ЗМІ, як мінімум не логічні.
— Ви ж не все життя працювали на держпідприємствах, чим займалися в “перервах”?
Я все життя був пов’язаний з аграрним сектором. І до речі, кар’єри з вапняком — теж можна віднести в “скарбничку” аграрного досвіду, оскільки головні покупці були знову таки аграрії. Але звичайно, були і власні проекти. Я створював бізнес з нуля, розвивав і продавав. Мені було цікаво працювати з вмираючими активами. Тому, скоріше, я не просто менеджер, а кризовий менеджер. Мене не лякають проблемні підприємства і у мене вже давно сформований імунітет до корпоративних конфліктів.
— А що скажете про “Голден Ленд”?
Це з самого початку був мертвонароджений проект. Створення цієї компанії ініціював катарський шейх, який хотів попрацювати на українському ринку АПК і якому порадили мене, як досвідченого менеджера. Але щось у шейха пішло не так, і компанія в прямому сенсі зависла “в повітрі”, не завершивши навіть свою реєстрацію.
У компанії не було банківських рахунків — випереджаю ваше запитання про описані в ЗМІ мільйонні обороти.
— Чому Держпродспоживслужба?
Я на аграрному ринку з 1998 року. Я знаю, чим він живе і з якими труднощами стикається щодня. Я бачу “щілини” Держпродспоживслужби.
— Що скажете про свого попередника?
Треба віддати належне Володимиру Лапі. Я поділяю його бачення, у нього були хороші результати роботи, але я також розумію, що в Держпродспоживслужбі ще є над чим працювати. Дуже багато сфер залишається поза контролем.
— Ви розмовляли з прем’єром? Ви один або всі кандидати проходили співбесіду?
Всі без винятку. Прем’єр цікавився нашими планами і розумінням того, куди ми йдемо.
— А як Ви розцінюєте пропозицію відновити санепідстанцію як окремий підрозділ в МОЗ, озвучене нещодавно на тлі теми коронавірусу?
По-перше, Санепідемконтроль не потрібно відновлювати, він і так існує при Держпродспоживслужбі, але з урізаними повноваженнями, оскільки їх законодавчо не передали Службі після ліквідації СЕС.
А якщо говорити про відновлення санепідемстанції при МОЗ, то я, як можливий керівник Держпродспоживслужби — категорично проти. Коронавірус ми в такий спосіб не переможемо, але зате спровокуємо собі величезну проблему з дублюванням функцій санепідемстанції та Держпродспоживслужби, як це було раніше.
До бізнесу знову будуть вибудовуватися черги інспекторів, він буде незадоволений, але більш того — ми порушимо домовленості із зовнішніми партнерами з торгівлі. А це означає, що експортери втратять ринки. Я вам скажу, у нас економіка не в тому положенні, щоб проводити подібні експерименти.
— Що ви пропонуєте?
Я пропоную законодавчо завершити процедуру переходу санепідстанції до Держпродспоживслужби. Надати Службі всі повноваження санінспекторів. Удосконалити санітарні норми і найголовніше — ухвалити закон про санепідемблагополуччя населення, а це і профілактика захворювань, і дотримання санітарних правил, і сертифікація продуктів, і багато іншого.
— Давайте підсумуємо. Три головні завдання Держпродспоживслужби в разі вашого призначення на посаду керівника?
Перша. Забезпечення харчової безпеки та боротьба з фальсифікатом. Неякісні товари заполонили, мабуть всі сфери життєдіяльності людини. Здатність держави боротися з цим явищем — важливий індикатор і для інвесторів, які хочуть вкладати гроші виключно в цивілізовані ринки.
Друга. Протекціонізм українського бізнесу на зовнішніх ринках. В умовах жорсткої конкуренції, ми повинні знаходити можливість просувати вітчизняну продукцію. Це стосується, як і усталеного експортоорієнтованого бізнесу, так і тих, хто тільки торує собі шлях — виробників органіки і нишевой продукції.
Третя. Полегшення комунікації між споживачем і Держпродспоживслужбою. Нам потрібно створити сервіс, зручний для людей. Написати скаргу, ознайомитися з результатами перевірок, дізнатися, хто з виробників надійний, а хто ні — все це повинно бути прозоро і доступно навіть дитині.