“У 2017 році, відповідно до показників оцінки бідності за абсолютним критерієм та показників, які характеризують доходи населення, загалом відбулися позитивні зрушення у ситуації з бідністю в Україні. Проте показники бідності за відносними критеріями демонструють тенденції до зростання”, — зауважили у Рахунковій палаті.
Як пояснив член Рахункової палати Василь Невідомий, у Стратегії подолання бідності до 2020 року розширено розуміння бідності до немонетарних аспектів та соціального відчуження. І з 2015 року в Україні здійснюється оцінка рівня бідності за немонетарним критерієм за 4-ма з 9-ти депривацій згідно з методологією ЄС. Держстатом, як і раніше, проводиться оцінка за 4-ма з 18-ти ознак позбавлень.
“Касичний підхід — монетарний, коли межу бідності проводять в грошах. Якщо в людини немає таких поточних доходів, вона бідна. Нові підходи, які Європа давно застосовує, не монетарні. Все вимірюється не грошима, а певним набором благ. Країни ЄС визначили 9 позицій благ. Якщо з них відсутні 3 — то це люди депривовані. Якщо 4 — це крайня депривація. Для порівняння рівень матеріальної депривації для 28 країн ЄС за підсумками 2016 року становив 16%, а глибокої матеріальної депривації — 8%. В Україні ці показники у 2017 році становили 42% та 27% відповідно”, — розповів Невідомий.
В Україні, населення найбільше потерпало від неможливості дозволити собі неочікувані необхідні витрати за рахунок власних ресурсів. Значення цього показника в Україні було в 1,6 рази вище (60% проти 36% у країнах ЄС). За іншими ознаками депривація населення в Україні була у 2017 році в 2-7 разів більша, ніж у країнах ЄС.
Найбільше потерпали від економічної напруги особи, які входять до складу багатодітних господарств, населення у віці 60 років і старше, сільське населення.
Аналіз Рахункової палати засвідчив, що у 2017 році 9% населення потерпало від усіх трьох форм бідності — за відносним критерієм за витратами, за доходами нижче фактичного прожиткового мінімуму та ознаками депривації.
Частка депривованих осіб за 4-ма з 18-ти ознак позбавлень у 2017 році була найбільшою за останні 10 років майже в усіх групах домогосподарств.
Переважна більшість українців не могли дозволити собі здійснювати непередбачувані витрати, більше половини не мали можливості відпочивати разом з родиною принаймні упродовж одного тижня на рік. Третьою за поширеністю проблемою українців є недоступність якісних послуг охорони здоров’я. Так, 31,7% населення не мали коштів для купівлі призначених ліків та медичного приладдя, а 30% — для оплати послуг лікаря та лікування в стаціонарі без проведення хірургічної операції.
Не менш гостро, ніж проблема бідності, для України постає проблема соціального відчуження. Загалом вона проявляється як через обмежений доступ окремих категорій осіб, насамперед соціально вразливих, до життєво важливих благ та послуг, так і через низький рівень доступності послуг соціальної сфери для широких верств населення.
Нагадаємо, у Світовому банку зауважили, що щоб Україні подолати бідність, необхідно продовжити проведення структурних реформ, а також досягти зростання ВВП у 5-6%.