“Пане спікере, у суботу я відвідала українську православну церкву у Південному Ектоні, де багато людей зібрались вшановувати пам’ять 10 мільйонів жертв штучного голоду, організованого Сталіним у 1932-1933 роках. Це жахіття викрив британський журналіст, але британський уряд досі не визнав Голодомор геноцидом. Чи не могли б Ви, пане спікере, зробити термінову заяву, чому ми досі не зробили цього — не визнали Голодомор геноцидом українського народу, як це зробили інші країни? У часи прем’єрства Блера і Брауна були певні зрушення, але пізніше цей процес призупинився. Українці почуваються забутими, і їм потрібна наша підтримка, особливо зараз, коли вони відчувають збройну агресію”, - звернулась Р.Хук під час засідання Палати громад до спікера.
У відповідь лорд-голова Ради і лідер Палати громад, депутат Консервативної партії від Ейлсбері Девід Лідінгтон повідомив, що такі рішення мали б приймати судді, а не уряд, оскільки термін “геноцид” передбачає кримінальні наслідки.
“На жаль, ці події не визнали геноцидом за попередніх урядів. Найперше, на що зважає уряд, що термін „геноцид“ на сьогодні потенційно передбачає кримінальні наслідки для тих, хто здійснював акт геноциду. Такі рішення мали б приймати судді, а не уряд. Проте це жодним чином не має применшувати наше почуття жаху від того, що відбувалось в Україні у 1930-х роках. Я пам’ятаю, як під час мого візиту до Києва відвідав Меморіал жертвам Голодомору у центрі міста. Народна пам’ять про цей страшний досвід досі займає важливе місце у свідомості українців про себе як про націю. Ми маємо пам’ятати про ті жахіття і зробити усе, що від нас залежить у зовнішній політиці, щоб такі події ніколи не повторилися”, — зазначив Д.Лідінгтон.
Питання визнання Голодомору геноцидом вже не вперше виносять на обговорення у британському парламенті. Попереднього разу, після звернення депутатів напередодні 75-ї річниці Голодомору у 2008 році, британський уряд визнав Голодомор злочином проти людяності, проте не використав термін “геноцид”.