Тодішній Генпрокурор Юрій Луценко повідомляв, що дії керівників Агромарсу привели до збитку екології на суму 253 млн грн.
Серед затриманих були і власники компанії — подружня пара Євген і Марина Сігал. Однак фінал цієї гучної історії повторив багато інших — хтось відбувся легким покаранням, однак “списочників” Forbes Сігал змогли цього уникли.
Про те, як всі ці два роки історія з могильниками Сігал жила в правоохоронних органах і судах, УНН розповів глава юридичної компанії “Імператив плюс” Олександр Лупейко.
Особливість роботи його компанії полягає в тому, що вони надають правову допомогу потерпілим від різного роду екологічних проблем, “вибиваючи” для них компенсації від винуватців.
“В Україні ми ведемо екологічно — правові проекти. Якщо забруднювач шкодить навколишньому середовищу і це впливає на побут людей — ми заявляємо позови про відшкодування моральної шкоди, і відповідальна особа повинна платити суспільству поки не зупинить неправомірну діяльність”, — пояснює Лупейка.
В даному випадку вони взялися захищати місцевих жителів, що опинилися по сусідству з несанкціонованому могильником дохлої птиці “Агромарсу” (Київська область). Замість того, щоб знищувати мертв’ячину на ветсанзаводах, “Агромарс” тоді закопав понад 200 тонн птиці в балці.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На виробництві “Гаврилівських курчат” підозрюють поширення коронавірусу
“Там ціла війна була з місцевими жителями — роками. Але чаша терпіння була переповнена, зреагувала правоохоронна система, і було зареєстровано кримінальне провадження”, — нагадує Лупейко про початок цієї історії.
Він зазначає, що починаючи роботу щодо захисту місцевих жителів, вони розуміли з ким мають справу — власники “Агромарсу” Євген і Марина Сігал “списочники” Forbes. Однак на той час слідство розгорталося активно і подавало надії на справедливість, каже юрист.
“Ми направили групу юристів в Гаврилівку, щоб з’ясувати, хто з людей готовий заявитися в кримінальне провадження в статусі потерпілого. У нас відгукнулися 301 особа. Адже, цей „Агромарс“ і кров в річку зливав, і очисних споруд не мав. Економлять, щоб не платити за утилізацію.
Ми подали позови, люди отримали статус потерпілих, на ейфорії стали допомагати слідству — вказувати на нові могильники „Агромарсу“. А потім Сігал змінили запобіжний захід з варти на заставу, і справу почали гробити”, — розповідає Лупейко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Птахофабрика “Агромарсу” визнана пожежонебезпечною
Уже восени всі потерпілі впізнали, що слідство позбавило їх такого статусу.
“Я подав скаргу до Печерського райсуду, і суд її задовольнив. Але потім в суд прийшли прокурори ГПУ „за нововиявленими обставинами“. У травні 2019 роки (майже рік по тому — ред.) я беру судові матеріали і їжу в наслідок, а мені кажуть: справа закрита”, — згадує Лупейко.
У підсумку, покарання понесли два директора, справу яких з незрозумілих для юриста причин став розглядати Дніпровський суд — вирок суду для них був “умовним”.
“У травні цього року в рамках кримінального провадження я направив скаргу від 301 людини в Європейський суд з прав людини. Війна триває. З неофіційних джерел я знаю, що корупційна схема „поховання“ справи могла обійтися в 5 млн доларів”, — резюмує Лупейко.