Декрет та допомога на дитину у 2018 році: на які виплати можна розраховувати в Україні

Соціальні виплати сім’ям з дітьми

Як зазначила Пищуліна, бюджетна криза в країні примушує уряд до більш жорсткого обліку коштів, тому було прийнято рішення про інвентаризацію усіх соціальних виплат. Законам України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” родинам з дітьми призначаються такі види державної допомоги:

• допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;
• допомога при народженні дитини;
• допомога при усиновленні дитини;
• допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
• допомога на дітей одиноким матерям.

Виплати у зв’язку з вагітністю та пологами (декретні виплати)

За словами експерта, у відповідності до зазначеного закону право на отримання грошової виплати у зв’язку з вагітністю та пологами у 2018 році має кожна вагітна жінка, але розмір допомоги та порядок її отримання залежатиме від статусу жінки (чи працює жінка, вчиться, є приватним підприємцем, військовослужбовцем або безробітною) та від розміру її доходів.

Так, для працюючих жінок законом передбачено виплати у розмірі 100% від середньої заробітної плати, які надаються одразу за весь період декретної відпустки. Сума декретних виплат залежить від двох показників: середньоденної зарплати і кількості календарних днів декретної відпустки.

“На жаль, бувають випадки, коли майбутня мама змушена перебувати в лікарні (на "збереженні" або в зв’язку з необхідністю лікування патології вагітності). У цьому випадку, у відповідності до закону "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування", видається лікарняний, на підставі якого здійснюється виплата допомоги з тимчасової непрацездатності, а не допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами”, — зауважила провідний експерт соціальних і гендерних програм “Центру Разумкова”.

Як додала вона, розмір виплат з тимчасової непрацездатності залежить від страхового стажу:

• 50% середньої зарплати — при страховому стажі до 3 років;
• 60% середньої зарплати — при страховому стажі 3-5 років;
• 70% середньої зарплати — при страховому стажі 5-8 років;
• 100% середньої зарплати — страховий стаж понад 8 років.

Допомога тим, хто навчається, - аспірантам, докторантам, студентам вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладів - призначається в розмірі місячної стипендії.

“У цьому випадку жінка самостійно вирішує, що вона буде отримувати: соціальну допомогу або стипендію”, — пояснила Пищуліна.

Фізичні особи - підприємці отримують соціальну допомогу за умови сплати єдиного соціального внеску. Експерт звернула увагу на те, що до 1 січня 2016 року для отримання допомоги в зв’язку з вагітністю та пологами жінкам - приватним підприємцям треба було сплачувати ЄСВ за збільшеною ставкою.

“Жінки-підприємці не були застрахованими особами і, відповідно, не мали права на отримання лікарняних в період хвороби або в разі виходу у відпустку по вагітності та пологах. На сьогодні для отримання декретних виплат приватному підприємцю достатньо сплачувати єдиний соціальний внесок і не мати заборгованості”, — наголосила Пищуліна.

Непрацюючим жінкам як декретна допомога сплачується 25% від прожиткового мінімуму (ПМ), встановленого для працездатної особи, що у 2018 році становить:

Допомога при народжені дитини

За словами Пищуліної, допомога при народжені дитини залишається упродовж останніх років незміною — 41 280 грн — і не залежить від черговості народження дитини (перша, друга або третя).

Допомога виплачується поетапно протягом трьох років. Перша частина — у розмірі 10 320 грн — видається через 2-3 місяці після подачі в соціальні служби всіх необхідних документів. Решта суми — щомісяця рівними частинами (по 860 грн) протягом наступних 3 років (виплати на дітей до досягнення ними трирічного віку в розмірі 130 грн ще попередніми рішеннями уряду були скасовані).

Допомога одиноким матерям

Експерт зазначила, що відповідно до закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” право на фінансову підтримку у 2018 році мають:

• одинокі матері (які не перебувають у шлюбі);
• одинокі усиновлювачі;
• а також мати (батько) дітей у разі смерті другого з батьків (за умови неотримання пенсії по втраті годувальника або соціальної пенсії).

Згідно з законом, допомога одиноким матерям залежить від середньомісячного доходу сім’ї (законом встановлено, що членами сім’ї одинокої матері є вона сама та її діти. Доходи батьків одинокої матері та інших осіб, які спільно проживають з нею і дітьми в одному будинку/квартирі, не впливатимуть на середньомісячний дохід сім’ї одинокої матері).

Самотня мама може претендувати на допомогу від держави тільки в тому випадку, якщо на одного члена сім’ї припадає сума, яка не дотягує до прожиткового мінімуму (1700 грн — на 1 січня).

“Розмір допомоги є розрахунковою величиною, вона розраховується, виходячи з різниці між 100% прожиткового мінімуму, установленого для дитини відповідного віку, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців (сукупний дохід сім’ї за 6 місяців необхідно розділити на 6, а потім — на кількість членів такої сім’ї). Отриманий після ділення дохід необхідно порівняти з відповідним ПМ. Якщо в результаті порівняння середньомісячний дохід на кожну дитину виявиться: вище за відповідний ПМ — то соціальні виплати на дітей такій одинокій матері не призначаються; нижче за відповідний ПМ — тоді одинокій матері буде призначена соціальна виплата на дітей у розмірі різниці між ПМ на дитину відповідного віку і середньомісячним доходом на одного члена сім’ї”, — пояснила Пищуліна.

Таким чином, отримання соціальної допомоги залежить від результату порівняння середньомісячного доходу члена сім’ї з розміром конкретного ПМ.

"Іншими словами, одинока мати може отримувати соціальні виплати на всіх своїх дітей або тільки на одного (декілька) чи взагалі не отримувати допомогу від держави”, — уточнила експерт соціальних і гендерних програм “Центру Разумкова”.

При цьому, як підкреслила Пищуліна, таке законодавче регулювання виплат сім’ям з дітьми має неоднозначні наслідки.

“З одного боку, певна категорія жінок буде отримувати допомогу у значно більшому розмірі, ніж це було раніше. Так, раніше жінки отримували від держави допомогу у розмірі не менше 30% від прожиткового мінімуму (до 2016 року жінки отримували по 350,10 гривень на дошкільнят і 436,50 гривень на дитину від шести до 18-ти років. Крім того, існував збільшений розмір адресної допомоги — тим мамам, які отримували низькі доходи). Наразі жінки отримують допомогу у розмірі 100% від прожиткового мінімуму (у разі, якщо жінка не має доходів)”, — додала вона.

З іншого боку, за словами експерта, за приблизними оцінками спеціалістів, третина жінок, що отримували допомогу на дитину, наразі позбавлені права на дитячу допомогу. У діючій редакції закону “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” відсутня норма про те, що всі одинокі матері, незалежно від статків, мають право на щомісячну виплату.

"За сучасною формулою Мінсоцполітики з’явилася категорія жінок із “високим доходом” (побажаємо такі “високі доходи” чиновникам і народним депутатам) — матері-одиначки, якщо їхній щомісячний дохід перевищує розрахунковий, не будуть отримувати державну допомогу", — зазначила Пищуліна.

При цьому, за її словами, законодавець подбав про те, щоб жінки не користувалися статусом матері-одиначки з метою отримання більшого доходу.

“Зокрема ст. 18-1 закону “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” передбачає, що “жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається”. При цьому тут же є і така норма: “Якщо одинока мати, одинокий усиновлювач, мати (батько) у разі смерті одного з батьків зареєстрували шлюб, то за ними зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися чи були усиновлені до шлюбу, якщо такі діти не були усиновлені чоловіком”, — звернула увагу експерт.

Водночас, вона додала, що виникає питання, хто і яким чином буде контролювати, що жінка з чоловіком ведуть спільне господарство.

“Наприклад, якщо заможний чоловік і жінка живуть разом, мають дитину, а шлюб не зареєстрували. Жінка, приміром, не працює (проте родина має високі доходи) і, тим не менш, жінка як безробітна має право отримувати допомогу у розмірі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку”, — пояснила Пищуліна.

Максимальний розмір дитячої допомоги для одиноких матерів у 2018 році дорівнює прожитковому мінімуму для дітей відповідних категорій у випадку, якщо родина не має ніяких доходів. Якщо дохід є, то необхідно із вказаної суми відрахувати середньомісячний дохід у розрахунку на одну особу. Середньомісячний дохід за дітей віком від 18 до 23 років необхідно порівнювати з прожитковим мінімумом для працездатних осіб.

Розмір дитячої допомоги для одиноких матерів у 2018 році:

Приклад розрахунку:

Якщо у сім’ї налічується три особи (двоє дітей — 12 та 4 років та мати, яка є одинокою щодо обох дітей), середньомісячний дохід сім’ї — 2 500 грн (сюди входить і заробітна плата, і виплати після народження дитини, тощо, враховуються усі можливі джерела доходів). Таким чином на одного члена родини середньомісячний дохід становитиме: 2500 грн/3 особи= 833,33 грн.

На дитину 4-х років розмір допомоги одинокій матері становить:

1492 грн (ПМ) — 833,33 грн = 658,67 грн.

На дитину 12-и років розмір допомоги одинокій матері становить:

1860 грн (ПМ) — 833,33 грн = 1026,67 грн.

Таким чином, жінка має допомогу у розмірі 658,67 грн та 1026,67 грн на півроку. Далі вона має знов звертатися до соціальних служб і надавати інформацію стосовно своїх доходів і допомога буде перераховуватися за оновленими доходами.

Вагітні та роботодавці

Щодо відносин вагітних та роботодавців, то за словами Пищуліної, права вагітних жінок добре захищені законодавством.

Так, відповідно до Трудового кодексу (Кодекс законів про працю), роботодавець не має права відмовити вагітній жінці у прийнятті на роботу. Якщо роботодавець відмовляє жінці, то він зобов’язаний повідомити жінці про причини відмови у письмовій формі. Причому відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржена у судовому порядку.

Звільнити вагітну жінку за власною ініціативою роботодавець також не має права. Звільнення допускається лише у разі повної ліквідації підприємства, де працює жінка. При цьому на власника підприємства покладається обов’язок працевлаштування вагітної.

Обов’язкове працевлаштування вагітних жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

У випадку порушень з боку роботодавця, на нього, згідно з законодавством, можна накласти штраф. Також передбачена адміністративна і кримінальна відповідальність. Оштрафувати можуть за рішенням суду, якщо порушення не визнане грубим.

“На жаль, певна жорсткість нашого законодавства компенсується його тотальним невиконанням. З одного боку держава не виконує свої зобов’язання по захисту прав громадян, з іншого боку ми є свідками правової необізнаності наших громадян. Жінка має знати свої права і може відстоювати їх у суді”, — підкреслила експерт.

Водночас, за словами Пищуліної, зараз досить складно відстоювати свої права в суді пересічному громадянину, внаслідок тих змін, що відбувалися в сфері судової реформи: це стає дорого для звичайного громадянина, він має сплатити підвищені судові збори, найняти для захисту професійного адвоката, на якого також необхідні гроші, знадобляться гроші також під “заставу корпоративних адвокатів”, крім того, суди зараз перевантажені і розгляд справ є тривалим, бракує суддів тощо.

“Тобто, наразі судовий захист для громадян суттєво ускладнено”, — резюмувала експерт.

Нагадаємо, уряд збільшив розмір щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.